Іван Якович Франко народився 27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичі Дрогобицького повіту у Східній Галичині (тепер Львівська область).
Він знав кілька десятків мов, любив читати і мандрувати. Якщо письменник натрапляв на тварин із травмами, то завжди підбирав, а то й викуповував їх у місцевих жителів, щоб вилікувати перебите крило чи зламану лапу.
Колись давно звірі розмовляли — і у тому світі відбувалися дивовижні речі. Осел хитрістю переконував Лева, що він справжній цар звірів. Лисичка намагалась перехитрити всіх підряд — і раз у раз потрапляла у власні пастки. Фарбований Лис видавав себе за невідому заморську звірину й морочив цілий ліс. Синиця погрожувала спалити море. Вовк вирішував навести свої порядки…
Збірка виросла з народних казок — Франко сам зізнавався, що черпав з давніх скарбниць: індійської Панчатантри, перських і арабських переказів, галицьких бабусиних оповідань. Але він не просто переказував — він надавав кожній казці власного голосу, галицького гумору і прихованого другого дна. За кожним лисом, вовком чи ведмедем стоїть цілком упізнаваний людський тип: хабарник, хвалько, сильний дурень, слабкий мудрець.
Перелік казок про звірів:
Осел і Лев
Старе добро забувається (с.8)
Лисичка і Журавель (с.12)
Лисичка і Рак (с.13)
Лис і Дрозд (с.13)
Заєць і Їжак (с.19)
Королик і Медвідь (с.22)
Вовк війтом (с.26)
Заєць і Медвідь (с.28)
Ворона і Гадюка (с.31)
Три міхи хитрощів (с.33)
Вовк, Лисиця і Осел (с.36)
Лисичка-черничка (с.38)
Мурко й Бурко (с.41)
Лисичка-кума (с.43)
Війна між Псом і Вовком (с.46)
Фарбований Лис (с.51)
Ворони і Сови (с.58)
Як звірі правувалися із людьми (с.82)
Байка про байку (с.99)
Представлена збірка є частиною книжки “Казки”, виданої у Книжково-журнальному видавництві “Львів” (1954). Для молодшого шкільного віку, До книги увійшла збірка казок “Коли ще звірі говорили”, “Абу-Касимові капці” та “Коваль Бассім”, Художники: Левицький Л., Форостецький В.
Автор: Іван Франко
Жанр: проза
Кількість сторінок: 102 із 280
Художник ілюстратор: Левицький Л., Форостецький В.
Коли ще звірі говорили